У Броварах завершилися баталії Кубку України з вільної боротьби. З цілою торбою нагород до Львова повернулися львівські борчині. У ваговій категорії до 48 кг не було рівних Ірині Рибак, яка у фіналі в двох періодах (2:0; 2:0) здолала свою землячку Марійку Лівач. Про кубкові баталії, кумирів у спорті, життя поза килимом та шлях у вільну боротьбу «СПОРТИВЦІ» розповіла «новоспечена» тріумфаторка Ірина Рибак.

-Чи легко далася перемога?

-На Кубку України з вільної боротьби було важко у кожній сутичці і до і під час самого фіналу. Перша сутичка, щоправда, виявилася легшою. Моєю опоненткою була спортсменка з Запоріжжя. Ця боротьба стала для мене, так би мовити, розігрівом до поєдинків, які чекали попереду та доброю можливістю  відчути килим  і оцінити власні сили.

-А яка ж тоді з сутичок була найважчою?

-Найважчою була боротьба за вихід у фінал, де боролася з представницею Івано-Франківської області Ілоною Семків, яка виступає за Київ. Оскільки, ми боролися у Броварах то вболівали судді за своїх борчинь. У деякій мірі, важче було завоювати прихильність суддів, ніж перемогу над суперницею. Вже у фіналі довелося зустрітися з Марійкою Лівач, яка є студенткою Львівського державного університету фізичної культури. На чемпіонаті світу серед юніорів, мені вдалося її вже перемагати. Хоча раніше ми з Марічкою зустрічалися, в одній ваговій категорії на Кубку України зустрілися аж у фіналі. Кожен із нас розумів, що це вирішальний поєдинок, тому немає права на жодну помилку. Доводилося постійно думати про чітко поставлене завдання тренером, який акцентував на дотриманні чіткої техніки, аби все вийшло правильно. Відтак, кожна допущена помилка могла коштувати втрати переможного місця. Перший період вдалося перемогти Марійку витягнувши клінч, а у другому за двадцять секунд до завершення сутички мені вдалося зробити потрібну комбінацію та взяти над нею верх. За рахунок цього вдалося здобути два бали. Моя перемога викликала незгоду у тренера Марічки і він подавав протест. Після якого судді  ретельно переглядали  нашу з Марічкою боротьбу і все ж не виявивши жодних порушень віддали перемогу мені.

-Як ти потрапила у вільну боротьбу?

-Одного разу у мою школу прийшов тренер із вільної боротьби та запропонував усім бажаючим спробувати свої сили у цій секції. Відвідувала також секції інших видів спорту. Проте через деякий час вийшло так, що боротьба серед інших видів спорту зацікавила мене найбільше. На сьогодні цілком задоволена власним вибором та не збираюся його змінювати. На тренуваннях постійно працюю над собою. Стараюся робити все технічно правильно.

-Хто був, або ж є твоїм кумиром?

-У вільній боротьбі кумирів не маю. Кожен має бути прикладом для самого себе. Принаймні цього треба прагнути. Постійно працюю над власною фізичною формою та намагаюся тримати  її на належному рівні. Кожен спортсмен по-своєму хороший та особливий. Наприклад, наші олімпійські чемпіони так, як Ірина Мерлені чи ті дівчата, які тепер їздили на Олімпіаду. Проте, до когось одного схилитися не можу.

-Як відпочиваєш від змагань, тренувань та навчання?

-Коли у мене випадають вихідні дні все залежить від того, яка на дворі погода. У сонячні та теплі дні намагаюся якомога більше гуляти на свіжому повітрі. Якщо ж погода несприятлива, можу почитати книгу для душі. Хоча найбільше люблю читати фантастику та детективи.

-Які жанри тобі до вподоби?

- Усе залежить від настрою, хоча серед улюблених жанрів можу виділити фантастику та детективи. Нещодавно читала Стівена Кінга і Агату Крісті.

-Яких висот прагнеш досягнути у вільній боротьбі?

-У вільній боротьбі кожен сам за себе. Тому яких висот мені вдасться досягнути залежить лише від мене. Звісно, що буду тренуватися та ретельно відпрацьовувати власну майстерність для того, щоб вибороти ще не одну перемогу на змаганнях. Прекрасно розумію, що нічого не буває одразу, на все потрібен час. У майбутньому мрію потрапити на Олімпіаду.

-Чи любиш ловити рибу?

-(Усміхається)Коли була ще маленькою то декілька разів батько брав мене з собою на риболовлю, а тепер, зовсім не вистачає часу. Хоча рибалка сама по собі дуже корисна. Вона допомагає відпочити душею, заспокоїтися, зібратися з думками та перепочити від міської метушні.

-Яка риба є улюбленою?

-Чесно кажучи такої немає, бо взагалі її не люблю їсти.