Віце-чемпіонка Європи про внутрішні та міжнародні старти

- Аліно, щойно повернувшись з Чемпіонату Європи ви одразу вирушили на Чемпіонат України серед юніорів, де завоювали чергове золото ...
- Це мій останній юніорський рік і я не хотіла упускати можливість цього літа проборотися ще на двох великих міжнародних стартах. Є бажаня підтвердити свої титули на юніорських чемпіонатах Європи та Світу.

- У Німеччині на ЧЄ в сутичці з Івон Міхаель Інгліч ви отримали травму, встигли відновиться до поїздки в Хмельницький?
- Оскільки потрібно було готуватися до юніорського чемпіонату, я не могла випасти з тренувального процесу, тому лікувалася по ходу справи. На тренуваннях тренер давав менші навантаження на руку, і дівчата, з якими працюю, намагалися не смикати зайвий раз. Паралельно ще ходила на процедури. Але коли боролася, рука ще боліла. Вже після повернення з Хмельницького була можливість півтора тижня відпочити і рука відновилася.

- Чи можна говорити, що перемога на внутрішній юніорській першості далася вам легко, чи все ж таки зустріли відсіч?
- Для мене найкраще тренування - змагання, чим більше стартов, тим краще. У Хмельницькому були хороші дівчатка. У моїй вазі боролася бронзова призерка молодіжної Олімпіади Карина Станкова, у нас з нею вийшла гарна сутичка.

- Які у вас наступні змагання за планом?
- Зараз буде турнір в Одесі, хочу спробувати свої сили в олімпійськsq вазі до 63 кг. Потім Голден Гран-прі в Баку, Теж у цій вазі, там конкуренція побільше, багато титулованих спортсменок, але 67 кг це запасний варіант. Я знаю, що лідирую в Україні в цій вазі і по юніорам і по дорослих, тому хочу спробувати свої сили в 63 кг. Далі Київський Міжнародний турнір, після якого одразу вилітаю на юніорський Чемпіонат світу в Румунію.

- У передолімпійський рік тенденція зміни вагової категорії - нормальна практика. Деякі дівчатка боролися в новій вазі ще взимку на Чемпіонаті України, а чому ви так пізно вирішили змінити категорію?
- Я не вважаю, що це пізно, ще цілий рік до Олімпіади, 365 днів. Встигну проборотися, побачити свої помилки, свої недоробки, виправити їх.

- Тоді наступне питання - чому переходите в меншу вагу, прирікаючи себе на постійні сгонки ваги...
- Мене це не лякає, я вольова, як тренер сказав так і буде. 67 кг це не зовсім моя вага, просто не хотілося ганяти, було багато причин і тренер сказав: «Борися в 67 кг». Ця категорія вже така рідна стала... У мене робоча вага 65 кг і набирати до 72 кг не бачу необхідності.

Нічого виснажливого в сгонці ваги для мене немає. Кілька днів не повечеряла, відмовила собі в солодощах і калорійній їжі і все. Важко, коли дівчатка ганяють по 5-7 кг ...

- Повернімося до Чемпіонату Європи. Це були ваші перші дорослі змагання такого рівня, як враження?
- Звичайно, було хвилювання, адже це перший мій подібний старт, до того ж дуже велика відповідальність. Хотілося максимально себе проявити. Знайомих по юніорським змагань було пара-трійка борчинь. Вражень дуже багато. Доросла боротьба сильно відрізняється від юніорської. По-перше цілеспрямованістю, всі мотивовані, знають чого хочуть, дуже серйозно підходять до змагань. На юніорських першостях учасники все ж таки ще діти, тренуються заради інтересу, більш відкриті.

У Німеччині боротьба дуже популярна, було багато глядачів. За вихід у фінал я боролася з німкенею і весь зал був проти мене, було досить неприємних моментів. Сутичка була дуже важка, я травмувалася, але все ж таки виграла. Це важливий досвід, раніше мені не доводилося боротися з травмою, шкода тільки у фіналі не вдалося максимально реалізувати свої можливості.