Мы в социальных сетях:
twitter youtube facebook g+

Заполните все поля для регистрации

Имя:
Фамилия:
Email:
Пароль:
Повторите пароль:

Катерина Бурмістрова: "Донька попросила:"Привези мені медаль. Тільки не просту, а золоту!"

Воскресенье, 17 Апреля 2011, 08:23

Чотиразова чемпіонка Європи розповіла про тренування, травми та особисте

Після повернення національної збірної з Дортмунда в одному з столичних розважальних центрів відбулося вшанування героїнь чемпіонату. Найприємнішим моментом стало вручення всім нашим призерам конвертів з преміальними.


Після церемонії «ФАКТИ» поспілкувалися з ветераном нашої жіночої збірної - 31-річною сумчанкою Катериною Бурмістровою. Вона виявилася миловидною інтелігентної та дуже жіночною - зовсім не схожою на представницю такого жорсткого, чоловічого, виду спорту. Та й зламані вуха, що так характерні для «вільників», були заховані під модною стрижкою.

 

- Вітаю з черговим європейським «золотом». Не стомилась «штампувати» нагороди?
- Спасибі, - посміхається Катерина Бурмістрова. - Медалей багато не буває. Та й як я могла не виконати прохання донечки? Перед від'їздом до Німеччини Варюша попросила: «Мамо, привези мені медаль. Тільки не просту, а золоту! »


- Катя, а скільки в тебе вже спортивних трофеїв?
- Так, давайте рахувати ... Восени 2002 року в Єгипті я стала володаркою Кубка світу, а через десять днів у Греції завоювала «золото» першості світу. У 2008 році отримала «бронзу» чемпіонату світу. Виступала на восьми чемпіонатах Європи. У Німеччині виграла четверте за рахунком «золото». Ще в мене є дві срібні нагороди європейської першості. Ну а медалей та кубків з міжнародних турнірів взагалі цілий оберемок.


- Значить, удома є куточок спортивної слави?
- Та ні, всі свої медалі зберігаю... в мішку. Донька грає маминими нагородами. Вона часто висипає на підлогу вміст мішка, довго вибирає найкрасивіші медалі і вішає собі на шию. Задоволена така ходить по квартирі! У доньки стільки енергії, що іноді навіть заздрю ??їй - мені б її спритність.


- Після народження дочки не замислювалася про завершення спортивної кар'єри?
- Навіть думок таких не виникало! Просто не уявляю своє життя без боротьби. Мені дуже допомагає мама. Це моя головна підтримка і опора. Коли я завагітніла, мама одразу сказала, щоб я навіть не думала кидати спорт. До четвертого місяця вагітності ще тренувалася. Навіть на чемпіонаті України виступила, але, щоправда, не зовсім вдало.


Вагітність перенесла легко, народила самостійно. Швидко скинула набрані 15 кілограмів. Десять місяців годувала малу груддю. Потім мама оформила на себе декретну відпустку, щоб я повернулася до збірної.


- У дитинстві забіякою була?
- В будь-якому разі, завжди могла за себе постояти. Мене в школі всі хлопчаки боялися. Адже дівчат можна було ображати безкарно, я ж завжди могла дати здачі, розібратися з кривдником.


Взагалі-то я з дитинства спортивною гімнастикою займалася, віддала їй майже 12 років. А коли підросла, довелося з гімнастикою розпрощатися. Я-то відчувала себе впевнено, а от з вбранням було важко - худенькою я ніколи не була (сміється). Вступила до інституту, і там мені запропонували спробувати себе у вільній боротьбі. Мені завжди хотілося займатися чимось подібним - карате, самбо... Я навіть толком не знала, що таке вільна боротьба.


- Тобі, напевно, часто говорять, що боротьба - це, мовляв, не для жінок ...

- Це точно! Моя мама дуже не хотіла, щоб я займалася вільною боротьбою. Мовляв, зламані вуха і ніс не прикрашають жінку. Спочатку дійсно на тренуваннях з вухами були проблеми, ламалися хрящі. А потім нам купили спеціальні захисні шоломи. Ну зламані у мене вуха трошки, і що? Не «вареники», звичайно, як у багатьох борців.
Боротьба не набагато травмонебезпечніша тієї ж гімнастики. Ось з волоссям шкода було розлучатися, воно заважало на тренуваннях, сіклося. У мене було довге волосся, кіски заплітала. Довелося підстригтися.


Ніс у мене, слава Богу, не зламаний. А от від травми коліна не вбереглася. Довго не наважувалася на операцію, терпіла біль. Лікувала запалення меніска традиційними методами. Бабуся довго вмовляла мене спробувати робити припарки з сечі. Але я так і не зважилася.


Після Кубка світу-2008 зрозуміла, що далі терпіти біль немає сенсу. Адже я думала не про те, як провести прийом, а про те, як уберегти травмоване коліно. На обстеженні в харківській клініці лікарі дивувалися, як я взагалі виступала: меніск травмований, зв'язки порвані, коліно трималося на одному м'язі ...


Коротше кажучи, прооперували мене - почистили меніск, зробили пластику зв'язки. З тих пір виступаю тільки в наколінниках. Бережу ноги. Після важкого кросу або на погоду коліна починають нити.


- Для багатьох борців одна з найнеприємніших процедур - скидання ваги перед змаганнями.
- Раніше мені доводилося «ганяти» по сім-вісім кілограмів. Я адже десять років виступала в неолімпійських вазі - до 67 кілограмів. А в минулому році перейшла у важчу категорію - до 72 кг. До цих пір не можу звикнути до цього стану: треба їхати на змагання, а сгонка ваги не потрібна, ніяких мук немає. Такий кайф!


Один-два зайвих кіло не в рахунок. Я на одному тренуванні стільки втрачаю! Перед чемпіонатом у Дортмунді у мене навіть був «недовага»: замість належних 72 кг - 71,200. Нічого, нормально виступила. Мрію виграти ліцензійний чемпіонат світу, який пройде восени в Туреччині. Ну а потім - Олімпійські ігри-2012 у Лондоні. Мене надихає прикладІрини Мерлені, яка теж багато років виступала в неолімпійських вазі. А потім перейшла в іншу категорію і стала олімпійською чемпіонкою.


- Спортсменки на змаганнях користуються косметикою?

- Є любительки нафарбуватися перед виходом на килим. Але я не користуюся косметикою. Піт ллється, а якщо ще й макіяж на тебе ...


- Під час боротьби злість відчуваєш?
- Мені тренер весь час говорить, щоб я перед сутичкою гарненько розлютилася. Але я так не можу. Під час боротьби намагаюся не дратуватися. Мені це заважає.


- Поведінка жінок на килимі сильно відрізняється від поведінки чоловіків?
- Лаятися і кусатися нам заборонено правилами. Але іноді суперниці і кусаються, і щипають, і головою б'ють. Міцне слівце дозволити собі можуть. На змаганнях намагаюся тримати себе в руках. Але не завжди виходить. Одного разу на чемпіонаті світу боролася проти монголки. У-у-х і нахабна була - колупала, щипала мене... Я не витримала, завелася. Думала вже не про боротьбу, а про те, як би у відповідь суперницю якомога болючіше вщипнути. У результаті сутичку я програла...

http://ukrwrestling.com/