Тренер Олександра Захарука про сучасних борців

Під час Київського Міжнародного турніру з вільної боротьби, ми не втратили можливість поговорити з видатним тренером, який виховав безліч чемпіонів і призерів першостей Радянського Союзу, Європи і світу. Михайло Львович Чаповський - заслужений тренер України з вільної боротьби - людина, про яку його вихованці говорять з гордістю, і глибокою повагою. Але, на жаль, для багатьох спортсменів, Чаповський вирішив піти з великого спорту.

Для журналістського співтовариства Михайло Чаповський ніколи не був персоною номер один. Адже всю увагу преса приділяла тим, хто здобував медалі, і навіть не підозрювали, кому за ці медалі спортсмени вдячні. Спробував знайти хоч якісь матеріали про Михайла в інтернеті, але марно. Єдина згадка про великого тренера - в одному з інтерв'ю п'ятиразового чемпіона Європи, багаторазового призера чемпіонату світу Олександра Захарука. Виходячи з цього, ProFC.com.ua, надає вам можливість, дізнатися думку Михайла Чаповського про стан справ у сучасному світі вільної боротьби, бойового самбо і ММА.

- Михайло Львович, за час вашої тренерської кар'єри, Ви виховали багато сильних спортсменів, чи немає бажання повернутися в спорт?
- Ви знаєте, бажання у мене немає. 25 років відпрацював, більше не хочу, час себе проявити і в інших сферах. Можу лише консультувати тренерів і спортсменів. Мене часто запрошують на тренувальні збори в Кончу Заспу. Я із задоволенням приїжджаю і чим можу, допомагаю.

- За чверть століття тренерської кар'єри Ви побачили багато чого, відповідно знаєте причину нинішнього спаду у вихованні сильних борців.
- Свого часу приїхало багато молодих, амбітних перспективних хлопців з Північної Осетії, які підняли рівень українських борців. Нашим хлопцям потрібно було себе показати, і потрібно було виживати в цій важкій ситуації. Так вийшов симбіоз борців, це призвело до того, що та плеяда і виявилася найсильнішою. Були й олімпійські чемпіони, і чемпіони світу. За рахунок цього загальний рівень української боротьби був вище, ніж зараз. Та й те покоління було працездатнішим і обстановка тому сприяла. Я вважаю, що те покоління саме по собі вище теперішнього. Духовно сильніше і сьогоднішні лідери української збірної Федоришин і Стадник, ще належать до того покоління, до тієї школи.

- Виходить, що розпад Радянського Союзу, і Незалежність Україні призвели до занепаду?
- Незалежність Україні призвела до того, що ми можемо виставити свою команду і хлопцям не потрібно проходити всесоюзний відбір. Просто це покоління не хоче так віддаватися боротьбі як попереднє, яке ставало олімпійськими чемпіонами і чемпіонами світу. У тому ж 2004 році, коли були Олімпійські ігри, команда була більш згуртована, більш зібрана, більш патріотична. Ось той же Ельбрус Тедеєв, коли став олімпійським чемпіоном, був вже у віці 30 років, але в нього настільки був великий потенціал, його школа була настільки сильна, що за рахунок неї він і став чемпіоном. Але зараз у хлопців я не бачу тієї школи, яка була у того покоління.

- Можливо, це наслідок економічної не здатності держави готувати майбутніх чемпіонів?
- Безумовно, фінансування впливає на це. Керівництво команд і тренера це підтверджують. Менше фінансування - менше зборів. Спонсорів не так багато як раніше, тому така обстановка. Нас не порівняти з Азербайджаном, Росією, з Іраном, де боротьба національний вид спорту. Не порівняти з Америкою, де вільною боротьбою займається величезна кількість людей. Я вважаю, що Україна посідає ще дуже гідне місце, за рахунок знову ж традицій, сильного минулого, і дуже високого рівня тренерів. Я вважаю, щоРуслан Савлохов та Ельбрус Тедеєв дуже сильно цементують і керують збірною, це я говорю об'єктивно. І вважаю, що їхній тандем через їх сильну школу тримає цей високий рівень.

- На вашу думку, коли слід очікувати відродження сильних спортсменів?
-Зазвичай це по циклам, але думаю, що молодь підросте до Олімпійських ігор 2016 року, які пройдуть у Ріо-де-Жанейро. Думаю, у нас буде сильна повноцінна збірна, яка зможе конкурувати з росіянами, з іранцями і інших топовими збірними.