Кращий український борець 2010 року дав інтервью якутскій пресі

Після чемпіонату світу в Москві з вільної боротьби триразовий чемпіон Європи, срібний призер Олімпійських ігор, український борець Василь Федоришин, програвши фінальну зустріч осетину Бесіку Кудухову був в шоці. У прямому сенсі цього слова. Стільки років йти до заповітної мети і програти. Програти, як вважає сам Василь тільки за допомогою суддів. Про це та про інше ми вирішили дізнатися у самого заслуженого майстра спорту Федоришина. Ми продовжуємо серію інтерв'ю з відомими борцями світу.

- Василь звідки ви родом?
- Я родом з Прикарпаття, міста Калуш, Івано-Франківської області. Вже досить таки давно живу і тренуюся в Києві. Але переїхав тільки лише через те, що вдома немає спаринг-партнерів міжнародного рівня, і, відповідно, немає можливості рости у своїй майстерності або хоча б не регресувати.

- На вашу думку, в якому віці дитина має починати заняття боротьбою?
- У принципі, я вважаю, що це індивідуальна справа кожного. Особисто я прийшов у зал боротьби вперше, коли мені було шість років. А мій тренер Ігор Барна почав займатися боротьбою вже в досить таки зрілому для спорту віці - 21 рік. Я вважаю, що ніколи не пізно вперше в житті вийти на килим. Але якщо людина хоче вирости до рівня учасника чемпіонату світу або Олімпійських ігор, то потрібно починати не пізніше, ніж років з 10-ти.

- Кого з якутських борців знаєте?
- Знаю багато хлопців, з якими вчився в Київському Інституті фізичної культури. Зокрема добре знайомий з Іваном Друзьяновим (майстер спорту України, чемпіон України серед молоді, уродженець Чурапчинського улусу-авт). Так вийшло, що я теж у той час навчався в інфізі. Ми навіть тренувалися разом з ним. А з тих, хто на слуху, можу відзначити призера чемпіонату світу Леоніда Спірідонова і чемпіона світу Віктора Лебедєва.

- Що ви знаєте про Якутію?
- Про Якутії я знаю не так вже й багато. Знаю, що у вас холодно. Також ні для кого не секрет, що в Якутії відмінна борцівська школа, особливо, в легких вагах. Ну і, звичайно ж, знаю, що ваша земля одна з найбагатших у світі на алмази!

- У нас в Якутську щорічно проводиться міжнародний турнір пам'яті заслуженого тренера СРСР Дмитра Коркіна, який входить до календарного плану ФІЛА, не хотіли б приїхати?
- У нас вже давно склалося так, що графік участі в змаганнях як внутрішніх, так і міжнародних складає головний тренер національної збірної України Руслан Савлохов. Він формує графік так, щоб турніри не заважали нам добре підготуватися до головних стартів сезону, чемпіонатів Європи та світу. Що стосується Меморіалу Дмитра Коркіна, то я навіть ніколи не думав про участь у ньому. Справа в тому, що дуже довгий переліт до Якутії, який не пройде безболісно ...

- Цей рік особисто для вас пройшов успішно?
- Чесно кажучи, це саме той випадок, коли не знаєш радіти тобі чи сумувати? З одного боку, сезон, що минає, став найуспішнішим в моїй кар'єрі "неолімпійських» роком. Судіть самі: перемога на Гран-прі в Красноярську, тріумф у фіналі Голден Гран-прі в Баку, «срібло» чемпіонату світу та бронзова медаль з континентального першості. Урожай, я вважаю, непоганий. Але коли аналізуєш все це, то гірко стає від того, що на головних стартах сезону до «золота» мені залишалося всього лише півкроку.

- За підсумками 2008 року вас назвали кращим борцем світу за версією ФІЛА. Багато хто тоді був не згоден і хотіли бачити в цьому ранзі триразового олімпійського чемпіона Бувайсара Сайтієва ...
- Розумієте, є правила та критерії відбору, коли йде підрахунок очок, набраних за сезон. У 2008 році я виграв чемпіонат Європи, став срібним призером Олімпійських ігор, перемагав на декількох турнірах серії Гран-прі. І по сумі набраних балів я випередив Сайтієва. Якщо мені не зраджує пам'ять, то два роки тому Бувайсар готувався цілеспрямовано на Олімпіаду, і не виступав на інших стартах сезону. Тут проста математика.

- Вам пропонували, коли-небудь у спортивному житті «віддати» сутичку і чи були пропозиції виступати за інші держави?
- Звичайно, пропонували. Думаю, у мене ще є совість, як і у всіх пристойних людей і не хотілося б виносити сміття з хати їм напевно буде не дуже приємно, якщо я назву конкретні прізвища. Були такі пропозиції. Зараз вже до мене практично не звертаються, тому що я всім чітко дав зрозуміти - я щасливий в Україні, пишаюся тим, що я українець, і буду боротися тільки за прапор своєї батьківщини. А на початках спортивної кар'єри до мене надходило дуже багато пропозицій змінити громадянство!

- Часто зустрічаєтеся з необ'єктивним суддівством?
- Звичайно, часто! Практично на всіх змаганнях. Якщо говорити у відсотковому співвідношенні, то на 70-80% турнірах я стикаюся з необ'єктивним суддівством. Справа в тому, що українці - потужна в борцівському плані нація, і суперникам нічого не залишається, ніж боротися з нами «суддівськими прихватками». Останній раз це відбулося в Грозному на Кубку Рамзана Кадирова. Я навіть не хочу вдаватися в деталі фіналу з тамтешнім улюбленцем Ахмедом Чакаєвим. У півфіналі мені потрібно було боротися з чемпіоном Європи, росіянином Опаном Сатом. Турнірну сітку організатори розкидали таким чином, щоб у мене поменше було часу на перепочинок. Тому в сутичці за вихід у фінал я ризикнув, але мета виправдала засіб. Не минуло й хвилини, як чемпіон Європи був на лопатках. Щоправда, Опан Сат таки встиг мені «засадити» головою під око. Взагалі, за двадцять років у боротьбі я ще таким побитим додому не приїжджав. Розумію, що боротьба це не балет, але повинна бути хоч якась борцовська солідарність. Після змагань організатори вибачалися переді мною за те, що перше місце у мене майже вкрали.

- Ваш основний суперник по збірній чемпіон турнірів у Мінську, Вірменії, Ірані, Ташкенті, призер чемпіонату Європи Євген Хавєлов остаточно перейшов в панкратіон чи він ще вважається членом збірної?
- Женя, звичайно ж, в обоймі збірної Україні. Справа в тому, що на сьогоднішній день Хавелов не проходить в основний склад збірної, і не має можливості їздити на міжнародні турніри. А у нього сім'я, і Євгенію потрібно заробляти гроші. Він займається паралельно і тими видами єдиноборств, де він може заробити собі на хліб.

- Ваші побажання якутським любителям вільної боротьби ...
- Перш за все, я хочу побажати якутським любителям вільної боротьби успіхів на змаганнях, чесно боротися і перемагати на чемпіонатах світу та Європи, а також Олімпійських іграх!
За підсумками 2010 року Василь Федоришин визнаний кращим борцем Україні і став лауреатом всеукраїнської премії в галузі спорту «Золотий мангуст».

Досьє «СЯ»:
Василь Петрович Федоришин. Народився 31 березня 1981 року. Заслужений майстер спорту України. Виступає за спортивний клуб «Динамо-Колос», Одеса. Вагова категорія до 60 кг. Переможець міжнародних турнірів у Єгипті, Владикавказі, Києві (п'ять разів), Мінську, Італії, Ніцці, Красноярську (двічі), Польщі, Вірменії, Баку (двічі).
Чемпіон Європи 2005, 2007, 2008. Посідав друге місце на чемпіонатах Європи в 2001, 2002 і третє місце 2004, 2009, 2010 рр.. Бронзовий (2009) і срібний (2010) призер чемпіонату світу. Срібний медаліст Олімпійських ігор у Пекіні. Тренується під керівництвом Ігоря Барни і Беслана Туштаєва.

http://ukrwrestling.com