На сайті "Галичина спортивна" відбулася веб-конференція з чемпіонкою світу з вільної боротьби, львів’янкою Олександрою Когут. Пропонуємо вашій увазі першу частину відповідей Лесі на запитання читачів "Галичини спортивної", а також журналістів нашого сайту. Фоторепортаж тут

- Чому Ви вирішили займатись боротьбою?
- Перед тим, як займатись боротьбою, я багато-чим займалася – і танцями, і різними видами спорту. А в боротьбу мене привела старша сестра Мар’яна Бавдик, яка займалася цим видом спорту. І так я залишаюся в боротьбі до цього часу.

- Коли почала займатись боротьбою?
- В жовтні 1999 року, в 12 років. Пригадую, перші змагання я програла. Це був турнір "Світ дитини", який проводився у нас в залі. На тих змаганнях програла всі сутички (Сміється). Але я дуже не розстроювалась. Почала більше тренуватись. Потім поїхала на чемпіонат України 2000 року серед кадетів – відбірковий на європейську першість. І я виграла ці змагання. Тобто це сталося через півроку після того, як почала займатись боротьбою.

- Як батьки відреагували на те, що ти вирішила займатись вільною боротьбою?
- На перших порах мама не хотіла. Але потім змирилася. Врешті не переживала, що я десь гуляю. Знала, що я в залі тренуюсь, а не на вулиці.

- Крім боротьби в дитинстві якими ще видами спорту займалась?
- На волейбол ходила, баскетболом трошки займалась. Але покинула ці види, бо дуже маленька (Сміється).

- У Вас досить незвичне ім’я як для дівчини - чому саме Олександрою Вас назвали?
- Таке питання (Сміється). Мою хресну маму звати Олександра, мабуть тому мене так назвали. В деяких перекладах Олександра – захисниця, переможниця. Можливо і з цієї причини.

- Як до тебе звертаються знайомі?
- Вдома мене Леся кличуть. На тренуванні – Шура, тренер може Лесею назвати. На зборах, чи коли хтось знайомиться, можуть Сашою назвати. Олександрою мене рідко називають. На тренуванні я звикла до звертання Шура. Коли скажуть по іншому, то мені аж вухо ріже.

- Що б Ви могли виділити як основний чинник перемоги у Москві (на чемпіонаті світу 2010 року), що найбільш посприяло цьому?
- Основний чинник перемоги – моя праця. Я наполегливо тренувалася і мала велике бажання перемогти.

- Як тренер тебе налаштовує на перемоги?
- По-перше, мій тренер Андрій Пістун на мене ніколи не кричить. Спокійно налаштовує на сутичку, врівноважено. Каже показати свою боротьбу. Під час сутички, зазвичай, чую лише свого тренера. Окрім Андрія Пістуна моїм тренером є сестра Мар’яна.

- Розкажіть про свого тренера Андрія Пістуна. Чи можна сказати про ваш дует, що ви знайшли "свого" тренера?
- В першу чергу Андрій Ігорович повністю віддається своїй улюбленій справі. Я його дуже поважаю і люблю.

- Кого він ще тренує з відомих спортсменів?
- Людмилу Балушку, Юлію Остапчук, Аллу Черкасову, Оксану Ващук.

- З ким найближче товаришуєш?
- З тими, що тренуюсь. Також спілкуюсь з Наталкою Синишин, Мар’яною Квятковською. Загалом з багатьма товаришую.

- Чи маєш талісмана, якого возиш із собою на змагання?
- В мене різні були талісмани. На чемпіонаті світу в Москві сестра подарувала мені маленьку ляльку з запахом карамелі. І вона стала моїм талісманом (Сміється). Носила цю ляльку в сумці на змагання.