Київський міжнародний турнір, присвячений видатним борцям і тренерам України, - один з найпрестижніших турнірів у Європі. Цього року на київському килимі змагалися найтитулованіші борці з двадцяти країн. На жаль, через травму змагання змушений був пропустити лідер української збірної львів’янин Андрій Стадник. Проте золото у категорії до 66 кілограмів все одно поїхало до Львова - його виборов бронзовий призер Чемпіонату Європи серед юніорів, член спортивного клубу «Лідер-Львів» 20-річний Андрій Квятковський.

Тепер тренерській раді доведеться вирішувати, хто зі спортсменів поїде на Чемпіонат світу у вересні, адже на ньому спортсмени боротимуться не лише за медалі, а й за олімпійські ліцензії.

«Перемога на Київському турнірі для мене - одне з найбільших спортивних досягнень. Донедавна я виступав серед юніорів. Тепер готуватимусь до Чемпіонату світу», – каже Андрій Квятковський. Гасло «у змаганнях головне не перемога, а участь» - не для нього. Каже, якщо уже тренуватися, то заради медалі: «Кожен спортсмен мріє бачити себе на п’єдесталі. Причому бажано, аби цей п’єдестал був олімпійським».

Тренер борця Ігор Дух переконаний (свого часу тренував олімпійську чемпіонку Ірину Мерлені, Василя Федоришина, Володимира Сиротина)- у хлопця великі перспективи. «На Київському турнірі Андрію довелося боротися з суперниками різного рівня. Те, як він проводив поєдинки, показало - він має шанси здобути медаль на Чемпіонаті світу, – каже Ігор Дух. – Я тренував багатьох борців, і можу сказати, що талановиті спортсмени не щодня народжуються. На жаль, багато людей закінчують спортивне училище і покидають спорт. Переможці змагань ще отримують державні стипендії, але це 400-500 гривень, тоді як одне трико коштує 600 гривень. Тому когось запрошують тренуватись і інші клуби, дівчата часто їдуть за кордон, як-от Марійка Стадник. Це нормально, бо спортсмен хоче розвиватись, рухатись далі. З іншого боку, мені як тренеру боляче, бо ти виховуєш спортсмена з нуля, а потім хтось пожинає плоди твоєї праці. Те, що з 2007 року у Львові почав працювати клуб вільної боротьби «Лідер-Львів», дозволяє спортсменам розвиватись далі тут, у Львові».

Наразі у клубі «Лідер-Львів» є тридцять членів. Серед них лише одна жінка – чемпіонка Європи Мар’яна Квятковська, сестра Андрія. Спортсмени — члени клубу отримують зарплату, преміальні за змагання, тому можуть повністю присвятити себе тренуванням. Двічі на рік вони їздять на тренувальні збори у Дагестан, мають можливість спарингувати з найсильнішими борцями.

«Дагестанська школа вільної боротьби визнана найсильнішою у світі. Маємо налагоджену співпрацю з головним тренером Дагестану Саїдом-пашею, який приймає наших спортсменів. Гадаю, саме завдяки цьому ми і показуємо такі результати», – каже президент клубу «Лідер-Львів», голова спостережної ради «Львівського холодокомбінату» Юрій Копитко, який свого часу також займався вільною боротьбою і навіть виступав за один з чеських клубів. Але коли постав вибір - йти вчитись чи робити спортивну кар’єру, обрав перший варіант. Тоді вважав, що у боротьбі таких перспектив, як у боксі чи футболі, немає. «У Росії вільна боротьба входить до четвірки найпопулярніших видів спорту. Зокрема через те, що нею свого часу займався Володимир Путін. На жаль, в Україні таких прикладів немає. Хоча не погоджуюсь, що це не видовищний вид спорту - є турніри, які збирають повні зали. Спортсмени можуть заробляти на участі у комерційних турнірах, де досить значний призовий фонд, – каже Юрій Копитко. – Хотілося б залучати більше людей, які допомагали б спортсменам. Адже самотужки вони не зможуть їздити на змагання чи тренувальні збори. Зрештою, краще, аби юнаки вивільняли свою енергію у спортзалах, а не десь на вулиці. Спорт дисциплінує, загартовує характер, вчить жити у колективі».