Президент спортклубу "Чемпіон" розповів про турнір Володимира Кудрявцева

Тренер з вільної боротьби та президент молодіжного спортивного клубу «Чемпіон» Михайло Маринчук про своє збагачене неабияким досвідом життя мовить цитатою улюбленого поета Сергія Єсеніна: «Если б не был бы я поэтом, то наверно был бы мошенник и вор».

– Те, що навіть найкращий спортсмен без хорошого тренера – ніхто, це є аксіомою, – переконаний Михайло Маринчук. – Я часто і завжди кажу багатьом, незалежно у якому товаристві перебуваю: «Якби не мій тренер, Володимир Кудрявцев, я би зараз тут серед вас не був». Адже це він мені дав путівку у життя, він привів мене у спорт і усім своїм досягненням я завдячую йому. Хтозна, де і ким би був, якби свого часу не став спортсменом, і як на мене вплинуло б вуличне життя, коли я байдикував у шкільному віці.

«17-19 вересня зорганізуємо V турнір пам’яті В. Кудрявцева»
Кілька років тому Михайло Ілліч разом зі своїм товаришем Олександром Вілігорським вирішили організувати в Чернівцях спеціальний турнір на згадку про Володимира Кудрявцева, людини, яка віддала своє життя молоді й виховала багато хороших людей. Так стартував національний турнір з вільної боротьби пам’яті тренера-викладача ЧНУ Володимира Кудрявцева. Цього року цей турнір відбудеться уп’яте. Михайло Маринчук буде головним суддею змагань, а Олександр Вілігорський – секретарем. Вони обоє є суддями національної категорії.

– 17-19 вересня у стінах Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи, що на вулиці Стасюка, ми зорганізуємо вже V турнір, – розповідає Михайло Маринчук. – Прагнемо, аби цей захід відбувся на найвищому рівні. Спеціально запросимо спортсменів із багатьох областей країни. І якщо торік у турнірі брали участь суто діти, то цьогоріч й юнаків запросимо. Щоправда, хочемо запросити на змагання й білорусів, молдован, росіян та румунів, однак через обмежене фінансування ми не можемо відповідно прийняти закордонних гостей. Тому що й так стягуємо копійку до копійки аби все провести на відповідному рівні. Добре, що спонсори ще мають можливість нам допомагати.

А знаєте, як нам вдається навіть у кризу добре підготуватися? Через тиждень після завершення IV турніру ми вже розпочали готуватися до п’ятого: це афіші, дипломи, призи, медалі… До речі, призи в нас дуже хороші. До прикладу, на чемпіонаті світу з дзюдо у Токіо переможцям вручали фактично такі ж призи, як у нас, практично один в один. Окрім того, ми вручимо гарні "бронзові", "срібні" та "золоті" дипломи з портретом Володимира Кудрявцева.

Наразі Михайло Маринчук тренує дитячу та юнацьку групи вихованців й намагається усіляко наслідувати свого тренера, який просто-таки з вулиці забирав юнаків до спортзалу і вишукував самородків по селах. Бувало, йде вулицею ім. Ольги Кобилянської, підходить до того чи іншого хлопчака й мовить: «Так, прийдеш займатися до мене в ДСТ «Динамо» і лиш спробуй не послухатися!».

– Я намагаюся виховувати дітей, як Володимир Кудрявцев, вкладаючи в них душу, – каже пан Михайло. – Це через мене передається любов та повага до дітей від мого тренера. Його найголовніші цінності, з якими я зараз йду по житті й навчаю цього інших – це бути чесним, порядним, чуйним, добре ставитися до однолітків та оточення.

Авторитет хорошого тренера Михайло Ілліч завойовував своєю поведінкою та самовіддачею. Він дуже суворий зі своїми підопічними й жодних потурань, незалежно від того, вихованець кандидат в майстри спорту чи вже майстер спорту. Коли чує зайві розмови у залі, каже коротко: «Будь ласка, вдягайтеся і йдіть».

За словами тренера, зірку спорту необхідно "ростити" шість років поспіль. Однак це має бути наполеглива праця із самовіддачею. Тренер вкладає знання, душу, нерви, а вихованець має слухатися і працювати, ось тоді й буде хороший результат. Варто відзначити, що буквально через рік безперервних занять новачки бачать свій фізичний розвиток і вже усвідомлюють, що спорт – це класно і необхідно.

Щодо розкладу занять, то звичайному спортсмену треба тренуватися чотири рази на тиждень по 1,5-2 години. А ось для учасників збірної знадобиться по два тренування на день.

Стосовно фізичних навантажень, то тут важливо не передати куті меду, оскільки «грузити» можна, але головне, щоби був результат і щоб не занапастити спортсмена. Також обов’язково двічі на рік проходити медогляд.

А ще дуже важливо, аби у спортсмена не розвинулася зіркова хвороба.
– Для спортсменів головне – не зазнаватися, бути холоднокровним до успіхів і досягати нових вершин. Бо щойно виникає зіркова хвороба, значить, людина як спортсмен – втрачена, – каже пан Михайло.

Загалом, до своїх вихованців Михайло Маринчук ставиться так, наче до власних дітей, допомагаючи розумними порадами вирішувати будь-які життєві проблеми: від обрання навчання у виші до амурних справ. Він уважно спостерігає за життям кожного і щиро радіє їхнім, навіть не спортивним успіхам.

Рецепт щасливого подружнього життя від Михайла Маринчука
Зі своєю дружиною Вірою Михайло Ілліч познайомився на комсомольському суботнику, коли йому було 25 років. Одружилися вони через місяць стрічань. Михайло Маринчук каже, що навіть через багато років подружнього життя вони не підвищують голосу один на одного. У їхній сім’ї завжди панують взаєморозуміння, довіра, відданість та відсутність ревнощів. Дружина завжди терпляче та з розумінням ставилася до спорту Михайла Ілліча та його постійних відряджень. Своїх двох синів – Олександра та Володимира – пан Михайло просто-таки обожнює. Каже, що в нього чудові діти й не кожному так щастить, як йому. Проте найбільшим своїм життєвим досягненням вважає семирічну онуку Катю, яка займається гімнастикою.

І незважаючи на те, що найкращий відпочинок для Михайла Ілліча –перебування у спортзалі, він, буває, їде розвіятись на Дністер. А ще обожнює читати вірші Єсеніна. Якось, коли пан Михайло служив у війську в Москві, йому довелося декламувати поезію улюбленого митця на сцені. То був справжній аншлаг серед близько 800 осіб у глядацькій залі.

Історія із життя
«Це був 1968 рік. До майстра спорту мені було дуже близько, не вистачало лише однієї перемоги. На першості області мав змагатися ізМиколою Руснаком, який на той час вже був чемпіоном Союзу, чемпіоном спартакіади народів СССР, майстром спорту міжнародного класу. Я напередодні підійшов до нього й кажу: «Коля, мені дуже необхідна перемога, "ляж" мені. Ти ж все одно нічого не втрачаєш», а він категорично заявив: «Ні, ми будемо боротися». І була тоді запекла боротьба. У першому періоді змагання я заробив два бали, а ось у другому мені довелося буквально втікати від нього. І хоч я отримав попередження, в результаті все одно виграв із рахунком 2:1. Тоді Володимир Кудрявцев підійшов до мене й дізнавшись, що по-чесному я переміг, сказав: «Ну, тоді ти молодець!». Проте згодом Колі було соромно за свою поразку і він почав казати, що він піддався, мовляв, Михайлові необхідна була перемога, тому я йому "ліг».

"Буковина спортивна"

http://ukrwrestling.com/