Перший тренер Ірини Мерлені та наставник Павла Олійника про те, як стають чемпіонами

- Хмельницька школа знаменита по всій Україні, в першу чергу завдяки своїм чемпіонам. А, як у вас сьогодні йдуть справи з боротьбою?
- Справді хмельницькі борці дуже багато чого досягли. У якийсь момент це був своєрідний феномен - Ірина Мерлені, Андрій Стадник...

Іноді бувають невеликі «провальчікі» в загальних показниках, але таке трапляється в кожного тренера. Не може один тренер тягти спортвменів різногго віку на одному рівні. Зазвичай, як відбувається? Взяв молодих спортсменів, почав тягнути, підняв їх - і вони пішли далі. Тоді тренер знову сідає на дно і починає знову з маленьких, і коли вони піднімаються він знову на коні.

На сьогоднішній день ситуація у нас досить непогана - Павло Олійникстав третім на Чемпіонаті Європи, Гліб Кутей став третім на молодіжній Європі, і ще дівчинка стала другою по кадетам. Це говорить про те, що перспективи у нас є, значить будуть і результати.

- Уже більше року в Хмельницькому діє музей боротьби. Розкажіть трохи про це місце, чия була ідея створення музею?
- Це була ідея нашого почесного президента федерації Віктора Денисовича Барбалюка. Це дуже активний, відданий боротьбі чоловік. Він домігся від місцевої влади, що б на стадіоні виділили кімнату під музей і почав збирати експонати. Там всього потроху - багато фотографій, Кубків, медалей зі світових першостей. Звичайно є й медалі нашої олімпійської чемпіонки Ірини Мерлені та олімпійського призера Андрія Стадника.

Ми в свою чергу направляємо туди своїх учнів. Я за те, що б молоде покоління бачило і знало про досягнення своїх земляків. Тому треба їх туди водити, розповідати.

- А на тренування запрошуєте відомих спортсменів?
- До народження другої дитини Ірина Мерлені приходила до нас в зал тренуватися. Також Андрій і Марія Стадник приходять. Стають з усіма, як рядові спортсмени. Ми їх представляємо дітям, говоримо, хто сьогодні буде з ними тренуватися і далі йде звичайна робота. Але звичайно дітей подібні зустрічі вражають.

- У молодшому віці зазвичай велика плинність у секціях, як утримуєте дітей в залі?
- У мене вже вироблена своя система. Діти це такий народ, що без стимуляції вони ведуть себе дуже пасивно. Тому важливе заохочення. На кожному занятті я ставлю бали за якісь невеликі рекорди - в стрибках, у підтягуванні. Стимулюю їх у першу чергу призами. В кінці кожної чверті я даю кращим грамоти, Кубки. Здавалося б дрібниця, зараз все доступно, все можна купити. Але ж перемогу не купиш! Тому вони зацікавлені перемогти своїми силами.

- Які якості цінуєте в своїх підопічних?
- Найголовніше це характер. Дитина може бути ніякою фізично, але якщо виходить і бореться, якщо є внутрішня сила то буде і результат. Головне прагнення до перемоги. Такою була Ірина Мерлені - розіб'ється але досягне результату!

- Останні два роки дуже багато суперечливої ??інформації про повернення Ірини Мерлені. І ось зараз, коли до Лондона залишилося всього нічого, знову почалися розмови... Як вважаєте, якщо все ж Ірина вирішить повернутися, чи встигне вона належним чином підготуватися?
- Зараз Ірина виховує двох дітей і поки мовчить про повернення. Зараз наздогнати буде дуже складно. Але вона така дівчина, з характером, що може і за місяць підготуватися. А потім заявити про себе: ось я Мерлені, я готова, як кажуть у нас у боротьбі, порвати всіх. І боротися за право брати участь на Олімпіаді.

- Але за час відсутності з'явилася серйозна конкуренція. Як всередині країни так і на міжнародному рівні...
- Вона настільки авторитетна і володіє такими внутрішніми здібностями, такими силами, що її суперниці можуть знітитись, в першу чергу в психологічному плані. Та й у світі про неї пам'ятають, знають, що вона може діяти на спортсменок, як удав на кролика.

- Розкажіть, як ви познайомилися з Іриною, скільки пропрацювали разом і чи доводилося вам до цього працювати з дівчатами?
- Я закінчив з нею займатися, коли вона стала втретє чемпіонкою світу і завоювала олімпійську ліцензію. А привели її батьки до мене в 1998 році. Тоді вона вже була майстром спорту, стала третьою на Україні. І так вийшло, що їй ніде було тренуватися, а у мене було багато хлопчиків, які підходили їй за вагою.

До цього часу я з дівчатами не працював. І так вийшло, що вона займалася одна з хлопцями. Чоловіки набагато жорсткіше і там контакт йде більш жорсткий, а дівчата все-таки м'якше, і вона не хотіла з ними тренуватися. З жінками вона спарінгувалась вже на зборах. Але коли вона ставала з дівчиною будь-якій ваговій категорії, було помітно, що вона все одно сильніше, могутніше. Перспектива помітна було відразу, було зрозуміло, що вона борець. Коли ми поїхали на молодіжний Чемпіонат Європи і вона стала другою, то для неї це був дуже великий програш. Друге місце її не цікавило, тільки перемога!

- Якщо порівнювати з хлопцями, з ким легше працювати?
- У жінок настрій, то піднімається, то падає. У мене дуже багато здоров'я пішло на Мерлені. Тому, що будь-старт це нерви на межі. Я вже не думав про медалі, про титули, а просто був щасливий, що змагання закінчилися. Емоції вирують, так що це було прямо випробування. Після Ірини я працював тільки з однією дівчиною Олею Літковською, що стала чемпіонкою Європи з молоді.

- Скажіть, чим зараз займається ваш інший підопічний Павло Олійник?
- Павло роботяга, він дуже працьовитий хлопець. Зараз він готуватися до Кубку України. Суперників у нього в вазі до 96 кг достатньо -Засєєв, Андрейцев, Даценко, Саїдов... Багато хто може скласти конкуренцію. Важливо підійти в гарній формі до змагань.

Олександра Васильчук

http://ukrwrestling.com/