На чемпіонаті світу з вільної боротьби серед студентів, який нещодавно завершився у фінляндському містечку Куортане, магістрантка Львівського державного університету фізичної культури Ірина Гусяк зійшла на найвищу сходинку п'єдесталу пошани. У ваговій категорії до 55 кг вона упевнено здолала опір своїх суперниць з Росії, Китаю та Молдови і заслужено виборола золоту нагороду.

На чемпіонаті світу з вільної боротьби серед студентів, який нещодавно завершився у фінляндському містечку Куортане, магістрантка Львівського державного університету фізичної культури Ірина Гусяк зійшла на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. У ваговій категорії до 55 кг вона упевнено здолала опір своїх суперниць з Росії, Китаю та Молдови і заслужено виборола золоту нагороду.  

Про виступ у Фінляндії, навчання у виші, а також тонкощі жіночої вільної боротьби Ірина Гусяк розповіла офіційному сайту ЛДУФК.

– У Фінляндії на студентському чемпіонаті світу було доволі таки важко, тим паче, що перед цим ми повернулися з Баку, – розпочинає розмову Ірина. – Важко було ще й з огляду на те, що у Фінляндію ми приїхали на декілька днів швидше. Атмосфера була доволі таки напружена, бо суперниць, з якими доведеться боротися, ми вже бачили. Перша моя сутичка на шляху до золотої нагороди була з росіянкою Шульгіною, яка нещодавно здобула перемогу на турнірі у Мінську. До речі, на цьому турнірі у Мінську торік перемагала я, але тоді ще виступала у ваговій категорії 59 кг. Другим був поєдинок з китаянкою. Перед цим китайська борчиня перемогла сильну японську спортсменку. Тому сутичка з китаянкою, мабуть, була однією із найголовніших на чемпіонаті світу в Фінляндії. Наголошу на тому, що 70-80% своїх суперниць на студентському чемпіонаті світу знала. З китаянкою поєдинок складався важко, але усі прийоми, попри цю важкість, здійснювала тільки я. Тому й перемогла. Бо саме після виконання прийомів у першому та третьому періодах було яскраво помітно, хто набагато сильніший та технічніший у цьому поєдинку. А от суперницю по фіналу знала ще з чемпіонату Європи 2010. На перших секундах сутички, під час виконання прийому, у мене тріснуло щось у коліні. Опісля довідалася, що потрібно робити операцію на меніск. Цього разу мені вдався реванш. На фінал налаштування було тільки одне – перемога! Знала, що повинна перемогти.

– Ірино, ти навчаєшся у Львівському державному університеті фізичної культури. Як вдається вміло поєднувати тренувальний і змагальний графіки із навчанням у цьому виші?

– Намагаюся, коли тільки приїжджаю до Львова зі змагань, одразу йти на навчання. Не розслабляюся, не роблю для себе жодних поблажок. Пишу ті ж контрольні, намагаюся бути пунктуальною до занять. Наприклад, коли у суботу та неділю відбуваються змагання, а у понеділок ми повертаємося до Львова, то вже із самісінького ранку стараюся бути на парах. Адже чудово розумію, що це – можливість вчитися та дізнаватися щось нове. Взагалі, навчання мені подобається, бо викладачі дуже доступно дають інформацію. Тим паче, я зараз у магістратурі і мене підтримує мій науковий керівник Федір Іванович Загура, з яким ми працюємо над магістерською роботою. Щоправда, трішки не встигаю, бо були змагання у Фінляндії, зараз – чемпіонат України в Ковелі, потім – турнір з вільною боротьби «Тернове поле»…Але винятків в університеті не роблять, сесію все одно треба здавати. Поки що все вдавалося виконувати. Ба більше, торік взагалі була однією із кращих студенток.

– Чи вдається знаходити час на особисте життя?

– Треба на все знаходити час – на навчання, на спорт. Головне бажання.

– Після чемпіонату України з вільної боротьби серед спортсменів 1990- 1994 р. н. буде ще один престижний турнір – «Тернове поле»…

– Ще невідомо чи поїду на ці змагання. Це вирішиться після чемпіонату України. Адже стільки серйозних, виснажливих стартів за короткий час – це трішки забагато.

– Раніше ти виступала у вазі до 59 кг, зараз виступаєш – до 55 кг. Чи вже цілковито адаптувалася до нової вагової категорії?

– Я змінила вагову категорію і вже непогано адаптувалася. Перемога у Фінляндії, мабуть, говорить сама за себе. Спочатку у ваговій категорії до 59 кг була другою в Україні… Тоді мені трішки не вистачало ваги, адже усі мої суперниці, з якими доводилося боротися, важили за 60 кг. Зараз усе навпаки. Мені доволі зручно та комфортно боротися у вазі до 55 кг, бо суперниці важать приблизно як і я. Тим паче, що у ваговій категорії до 55 кг багато спортсменок «ганяють» вагу. Інколи два, а іноді, навіть чотири–п’ять кілограмів доводиться скидати...

– А у їжі є обмеження?

– Та ні, особливого нічого такого не роблю. Організм, напевно, у період 19-21 року ще росте, вага набирається, а потім падає. У мене зараз вага вже стійка і мені не треба робити величезних зусиль, обмежуючи себе в їжі. Хіба що нічого не їм перед змаганнями.

http://galsports.com/