Газета "Сьогодні" назвала Ірину Мерлені однією з головних Олімпійських надій країни

Ірина Мерлені п'ятнадцять років на борцівському килимі. В борцівську секцію Ірину Мельник разом з братом привів батько, Олексій Мельник, вчитель фізкультури і колишній борець.



Розпочавши з перемоги в Манчестері на кадетському Чемпіонаті Світу 1998 року, вже за рік вона повторила цей результат на юніорському рівні, а ще через рік стала чемпіонкою світу серед дорослих! Тоді у 2000-му році, жіноча боротьба ще не була олімпійським видом спорту, тому чемпіонський титул мундіалю був найпрестижнішим. Загалом Ірина Мерлені тричі ставала кращою борчинею світу, і двічі перемагала на Чемпіонаті Европи у 2004 та 2005 роках. Лише цього було б достатньо аби закарбувати прізвище спортсменки золотими літерами у скрижалях борцівської історії. Але не для Ірини, вона завжди прагне більшого! «Я не замислювалася над тим, чи буде в моєму житті Олімпіада. Знала одне: якщо жіночу боротьбу введуть в олімпійську програму, на мої плечі ляже дуже велика відповідальність. Я дуже хотіла виграти «золото» в Афінах. Рівень жіночої боротьби миттєво виріс після цієї новини» - згадувала потім спортсменка.


У 2004-му жіночу боротьбу нарешті  включили в програму літніх Олімпійських Ігор. Чи були в когось в Афінах сумніви, в перемозі Мерлені? Напевно ні. У фіналі Ірина здолала дворазову чемпіонку світу японку Чіхару Ічо і стала першою у світовій історії олімпійською чемпіонкою з боротьби.
Найважливішими якостями чемпіона Ірина вважає велике прагнення перемоги та працелюбність. «Я розраховую тільки на одне – на перемогу. Мені все одно, хто що скаже чи подумає. Я налаштовуюсь тільки на перемогу та позитив. Дуже хочу стати дворазовою олімпійською чемпіонкою» - зізнається спортсменка. А щодо працелюбності, то про завзятість Мерлені на тренуваннях складають легенди. Ось, що говорить  головний тренер жіночої збірної Володимир Євонов: «Вона унікальна людина, і може викластися на 200 відсотків, аби досягти своєї життєвої мети. У нас напевно, навіть серед чоловіків важко знайти, того хто б так умів викладатися. Вона нікого і нічого не боїться»


У 2005-му та 2007-му Ірина завоювала срібло світової першості. Але найважливіша подія в житті борчині сталась у 2006-му, коли вона народила першого сина Артура. Та ставши мамою Ірина не залишила олімпійських амбіцій. В 2008-му вона їде в Пекін, і привозить для України бронзову медаль. «Ця нагорода для мене більш значима, чим «золото» в Афінах, адже далась дуже тяжко. Там я на 100% мала впевненість, що стану Олімпійською чемпіонкою, за плечима 3 «золота» на чемпіонатах світу. А тут травма коліна, із-за якої не могла тренуватися більше як півроку, після народження дитини потрібно було скидати 10 кг, щоб виступати у цій ваговій категорії, навіть подумувала, щоб вже завершити спортивну кар’єру. Дуже вдячна і тренеру, і своїм рідним, які дали мені віру, що в мене все вийде. Просто неймовірна щаслива» прокоментувала після повернення з Китаю, свій виступ Ірина.


Наступні чотири роки Ірина присвятила родині та новому захопленню – танцям. На очах мільйонів телеглядачів Мерлені проявила чемпіонські якості вже на танцювальному майданчику. І перемогла у шоу «Танці з зірками». Але свою першу пристрасть – боротьбу, Ірина не зрадила. І минулого року народивши другого сина Адама, повернулась до тренувань. «Я дуже довго думала – вертатись не вертатись, вертатись не вертатись. А потім вирішила, хай буде, як буде, але від себе докладу максимум зусиль. Титули зобов’язують мене ще більше прагнути перемоги, боротися до останнього. Я не можу собі дозволити граючись тренуватися, навпаки мушу викладатися повністю. І змагатися до кінця». На першому ж старті 2012 року, престижному міжнародному турнірі імені Яригіна, Ірина одержала блискучу перемогу над японською борчинею Юрі Іріє.


Через травму Мерлені не змогла приняти участь у двох перших ліцензійних турнірах, але в останній момент встигла завоювати олімпійську путівку в Лондон. «Я завжди себе налаштовую тільки на перемогу і намагаюсь не робити помилок. В моїй вазі було 22 людини, я провела п’ять сутичок, і у фіналі шість – нуль, шість – нуль. Чесно кажучи я була неймовірно щаслива, оскільки дуже сильно хотіла взяти цю ліцензію. Мріяла про це, жила цим» - розповіла Ірина після повернення з Фінляндії.
Зараз спортсменка проходить передостанній тренувальний збір у Карпатах. А  менше ніж за місяць вирушить до олімпійського Лондона. А Україна вболіватиме за свою героїню!

http://ukrwrestling.com/