Після фіналу чемпіонка київського турніру поспілкувалася з кореспондентом "СЕ"

Київський міжнародний турнір, який у минулий уїк-енд приймав столичний Палац спорту, був відбірковим для українських борців на чемпіонат світу. І хоча в багатьох вагових категоріях ситуація залишилася незрозумілою і заплутаною, але у вазі до 55 кг головний тренер жіночої команди Володимир Євонов впевнений.

У вересні в Стамбулі за олімпійську ліцензію, а заодно - і за нагороду чемпіонату світу, побореться Тетяна Лазарева. Нагадаємо, що десять років тому донецька спортсменка завоювала поки свою єдину медаль планетарного форуму - бронзу. Виступала на Олімпійських іграх в Афінах-2004 (восьме місце) і здобула путівку в Пекін-2008, фінішувавши на чемпіонаті світу п'ятою. Правда, до столиці Піднебесної делегували Наталію Синишин, яка з 59-ти кілограмів зігнала вагу до 55-ти і виграла контрольну сутичку у Лазаревої. Саме в цій дуелі і вирішувалася доля поїздки в Стамбул-2011.

- Що сьогодні було найскладніше?
- Зібратися після першого програного періоду. Потрібно було подолати психологічне хвилювання, не розкиснути. Начебто все вийшло. Я зрозуміла свою помилку, через яку програла три бали. Хотіла зробити контратаку, а вийшло, що сама себе підставила під накат на два бали.

- Чоловік-тренер Григорій Шепелєв допоміг вам налаштуватися?
- Він підбадьорював мене. Казав, що я сильна і можу виграти цю зустріч.

- Схоже, ви були обережними у першому періоді?
- Звичайно, адже ми постійні з Наталкою суперниці. Нам важко боротися один проти одного. Тим більше два тижні тому ми боролися на турнірі в Баку, де сильнішоїювиявилася я.

- На останньому зборі ви були практично всією сім'єю, крім дворічного Андрія. Присутність старшого сина Олександра - психологічна підтримка чи додаткова турбота після тренувань?
- Йому вже шість років, і з ним великих проблем не виникає. Він звик, що коли мама тренується, потрібно спокійно посидіти або пограти. Сашко вже самостійний і допомагає мені, особливо не обтяжуючи. Вдома з двома дітьми режим у мене набагато складніше, тому на зборах я практично відпочиваю.

- Другий період закінчився нульовою нічиєю, і кульку пішла тягнути ваша суперниця. Про що думали в цей момент?
- Я звикла, що завжди кульки випадають їй. Наприклад, в Баку двічі захоплення брала Синишин, просто я зуміла захиститися. Тому налаштувалася і цього разу на гірше. Але коли побачила кулю кольору свого трико, здивувалася: «Невже це мені - таке щастя?»

- Третій період, який закінчився на вашу користь - 4:2, видався насиченим на атаки. Ризикували?
- Я розуміла, що заключний період потрібно брати в свої руки. Чого вже чекати? У третій двохвилинці завжди намагаюся максимально викластися, якщо ще є сили.

- Секунд за тридцять до закінчення зустрічі з Наталією Синишин ваші обопільні атаки здобули метушливий характер. Як ставитеся до такого стилю боротьби?
- З цим бувають проблеми. Коли виграю, починаю панікувати, думаючи про те, як би не втратити перевагу. Починаю все робити і за себе, і за суперницю. Можу купу балів програти таких, яких би в житті не віддала. Коли по ходу сутички поступаюся, то це змушує мене сконцентруватися.

- На ваш погляд, підсумковий рахунок коректно відображає ваші з Синишин сили?
- Вважаю, Наталя була дуже добре готова. Я не сумнівалася, що вона вийде в фінал. В принципі, я теж підійшла в непоганій формі. Просто зробила кілька помилок. З її боку великих помилок не було.

- Куди пролягає ваш шлях з Києва?
- Їду додому. А днів через десять почнеться збір. Не впевнена, що саме я поїду в Стамбул. Чекаю, коли тренер оголосить склад. Налаштована на гірше. (Сміється).

- Ви зовсім не оптимістка?
- Абсолютно. Напевно, характер такий. Налаштовуюся на погане, щоб потім було приємніше. А коли чую гарні новини, відчуваю себе щасливою.

http://ukrwrestling.com/