Розмова з Русланом Савлоховим, головним тренером національної збірної України з вільної боротьби

Розмова з Русланом Савлоховим, головним тренером національної збірної України з вільної боротьби

Нагадаємо, напередодні Олімпіади у вітчизняній вільній боротьбі вибухнув скандал. Андрій Стаднік та група членів збірної України, зокрема титулований борець Василь Федоришин, оприлюднили відкритий лист до керівництва федерації. У ньому борці назвали несправедливим рішення головного тренера команди на Іграх зробити ставку на Андрія Квятковського. Стаднік вимагав проведення очної зустрічі зі своїм конкурентом, яка мала б відповісти на запитання: хто достойний представляти Україну на головних змаганнях чотириріччя? Руслан Савлохов протест борців проігнорував і в Лондон таки взяв Квятковського. Олімпіада завершилася, але ситуація у збірній і надалі напружена. Андрій Стаднік не планує завершувати кар’єру і хоче виступити на наступних Іграх у Бразилії. Про це він розповів в інтерв’ю, опублікованому в минулому числі «Газети». У цьому номері, як і було анонсовано, ми публікуємо розмову з Русланом Савлоховим.

— Я не хотів би повертатися до того, що було перед Іграми, й коментувати випади Стадніка. Нехай це залишиться на його совісті, — заявив Руслан Сосланович на прохання журналіста «Газети» пояснити ситуацію.

— Тоді скажіть, будь ласка, чи розраховуєте у майбутньому на Андрія Стадніка, бачите його у збірній?

— Якщо він сам себе бачить… Наразі не можу нічого сказати. Сезон починається тільки з нового року. Треба дочекатися перших змагань, і уже після них говорити, на кого можна розраховувати. А зараз визначитися неможливо. Усі в строю, я нікого не чіпаю. У збірній нічого не змінилося, все розвивається за планом.

— Тобто Андрій Стаднік сам визначить свою долю на турнірах?

— Однозначно…

— Тож, незважаючи на те, що Ви не взяли Андрія Стадніка на Олімпіаду, в нього ще є шанс стати першим номером у збірній?

— Я ж собі не ворог. Тоді ситуацію визначили певні моменти. Він же знав, що повинен боротися в Одесі на «Кубку Чорного моря». Чому ви у нього не запитаєте про причини його відсутності на цих змаганнях?

— За словами Андрія Стадніка, він в Одесі не змагався через проблеми зі здоров’ям…

— Це він так розповідає, а чому в Одесі його особисті тренери не змогли мені пояснити, де Стаднік? В обох запитував, жоден не зміг пояснити. Лікар збірної також не знав, чому нема Стадніка. Перед одеським турніром у нас був підготовчий збір, який Андрій відпрацював від початку до кінця. Стаднік знав, що він повинен виступати на «Кубку Чорного моря», ми ж усі готувалися до цього турніру. Але він не приїхав. Навіщо тепер оправдовується, що захворів? Як можна за день захворіти? Невже він був настільки важкохворим, що не зміг добратися до Одеси? І чому його тренери нічого не знали і не могли до нього додзвонитися?

— Саме через цей прогул Стадніка Ви вирішили зробити ставку на Андрія Квятковського?

— Якби Стаднік боровся й виграв турнір в Одесі, він би поїхав на Олімпіаду. А як я повинен був учинити? Останні десять років Стаднік нікому не поступався, а за минулі півроку програв три міжнародні зустрічі. А Квятковський поїхав на ліцензійний турнір, виборов путівку в Лондон, і це давало йому перевагу. Якби А. Квятковський не розумів, що має реальний шанс поїхати на Ігри, він би й не привіз ліцензію. Міг же подумати, що, оскільки в мене немає шансів поїхати, навіщо за когось гарувати.

— А чому згодом не влаштували очну зустріч Квятковського й Стадніка?

— А навіщо? Був відбірний турнір — «Кубок Чорного моря». Ці змагання було заплановано заздалегідь, і всі спортсмени знали, що виборюватимуть ліцензії в Одесі.

— Андрій Стаднік пуб­лічно виступив проти Вас. Як тепер працюватимете в збірній, якщо він на турнірах доведе-таки, що достойний місця у національній команді?

— Я — тренер збірної України, готую спортсменів до відповідальних змагань: чемпіонатів Європи та світу, Олімпіади. А Стаднік — спортсмен, який повинен виконувати план підготовки до турнірів. Від нього більше нічого не вимагають. Я до нього в гості не ходжу, він до мене також. Ми не товаришуємо сім’ями. Запевняю, жодної злості чи образи до Стадніка не відчуваю. Кожна людина повинна шукати причини в собі, а не когось звинувачувати. У мене своя робота, в нього — своя. Більше нічого. Я ж його зі збірної не виганяю. А те, що він та ще дехто незадоволені… Ви собі уявіть, якби всі спортсмени демонстрували своє невдоволення... Думаю, 90% атлетів незадоволені своїми тренерами.

— Нагода зустрітися із Квятковським у Стадніка буде тільки наступного року?

— Так, наступного року змагань буде дуже багато. Жодних проблем не виникне, зустрінуться на якомусь турнірі. Знаєте, мені не було б прикро, якби я Квятковського ховав від Стадніка (Руслан Савлохов є особистим тренером Андрія Кв’ятковського. — «Газета»). Але ж цього не робив, і Андрій боровся в Одесі. Якщо Стаднік такий сильний, як каже, і хотів їхати на Олімпіаду, він повинен був приїхати на «Кубок Чорного моря» і зняти усі питання. Чому Андрій цього не зробив, не розумію. Отже, він лукавить, значить не був готовий.

— Насправді не розумієте, чому Стаднік не приїхав на одеський турнір?

— На сто відсотків упевнений, що Стаднік не був готовий.

— Перестрахувався?

— Безперечно… Думаю, він не був готовий боротися на одеському турнірі. Стаднік хотів тільки один бій, а на турнірі вони могли зустрітися через дві-три сутички.

— Останнє запитан­ня стосується уже не лише Стадніка — Квятковського, а усієї чоловічої збірної з вільної боротьби. Після невдалих Ігор у Лондоні зміни у складі збірної неминучі?

— Я б не сказав, що Олімпіада була для нас невдалою. Ми мали план — одна медаль. Ми його виконали. Зрозуміло, після пекінських Ігор результат Лондона здається невдалим. 2008 року ми здобули дві срібні та бронзову медаль. А в Лондоні — тільки «срібло». Але ніщо не є постійним. Нам важко давалися ліцензії, ми їх виборювали на трьох турнірах. А лава запасних у нас не така довга, як в інших країнах. Ось, до прикладу, Василь Федоришин змагався на трьох ліцензійних турнірах, на кожних змаганнях повинен був зігнати 8-10 кілограмів. Уявіть, стільки ваги ганяти упродовж двох тижнів… Перед Пекіном такого не було. Тоді ми на чемпіонаті світу вибороли чотири ліцензії, потім ще дві добрали.

Автор: Гліб Ваколюк
За матеріалами: Львівська газета

http://galsports.com