Олімпійська чемпіонка Ірина Мерлені поновила заняття вільною боротьбою. Тривала пауза у кар'єрі спортсменки, нагадаємо, виникла через народження другої дитини.

Тепер Мерлені знову у світі вільної боротьби, а тренери збірної уклінно просять уславлену чемпіонку починати підготовку до Олімпійських ігор у Лондоні. Кореспондент "Експресу" розпитав спортсменку про плани.

— Ірино, ви знову у тренувальному залі. Націлились на Олімпіаду?
— Наразі тренуюся з однією метою: мені треба схуднути на десять кілограмів, які я набрала після народження сина Адама. Спершу приведу до ладу свою фігуру, а вже тоді подумаю про спортивні амбіції. Якщо схудну, то зможу знову виступати у своїй ваговій категорії до 48 кілограмів.

— Чи важко було повернутися до залу?
— Ні, я хотіла попрацювати. Правда, тренуюся лише раз на день. Тоді як у розквіті сил тричі на день відвідувала зал. Нині просто фізично не можу виділяти на спорт так багато часу, адже годую синочка. Вільного часу обмаль. Тренування, дитина — і день минув.

— Невже взагалі не маєте дозвілля?
— Лише іноді з чоловіком вириваємося з хати на якусь годинку до кав'ярні. На кінотеатр часу не маємо. А так хочеться! Дуже люблю комедії, мелодрами. А бойовики вже набридли. У дитинстві їх забагато надивилася. Виросла на стрічках Жан-Клода Ван Дамма та Брюса Лі. Як на мене, нині немає добротних бойовиків. Самі вбивства! Останнім часом мені імпонує українське кіно.

— Яке саме?
— Хочу сказати, що в Україні бракує грошей на кіно. Тому той, хто вже наважився знімати стрічку, робить це якісно. Наприклад, я в захваті від фільмів Оксани Байрак!

— Ірино, що з вашою кар'єрою співачки? Чи плануєте повернутись на сцену?
— Моя кар'єра співачки стрімко розвивається. Вдома, з караоке. У дитинстві я дуже мріяла про співочий майданчик, грала на скрипці та фортепіано. А зараз мене це не цікавить. Ольга Юнакова пропонувала мені співати в дуеті. Я відмовилася. Важко з двома дітьми думати про гастролі. Коли хочу відвести душу, співаю в караоке. Воно у мене від Сергія Бубки. Після Олімпійських ігор на урочистості я заспівала дві пісні. Сергій Назарович оцінив мій талант і подарував караоке.

— Які пісні найчастіше виконуєте?
— Різні. Найбільше люблю пісню Глорії Гейнор "І will survive". Знаю слова напам'ять. Коли була у збірній України, то не давала колегам проходу зі своїми співами. Тепер трохи заспокоїлася.

— А на музичних інструментах граєте?
— Перед народженням першої дитини частенько сідала за фортепіано. Ну а про скрипку вже давно забула. Трохи шкодую, що не закінчила музичну школу, в якій провчилася п'ять років. Недотягнула два роки.

— Чому ви покинули заняття музикою?
— Бо полюбила шахи! А потім пішла у зал для вільної боротьби. І зрозуміла, що цим спортом я можу зайнятися серйозно. Тоді мені було 15 років, мала багато енергії, хотіла досягти успіху. Досягла.

— І все одно ніяк не можете заспокоїтися...
— Це правда. Дуже хочу повернутися у збірну. Єдина перешкода — брак часу. До Олімпійських ігор залишився рік. От якби я мала два роки на підготовку, то сьогодні пообіцяла б, що буду на п'єдесталі. Треба добре все обдумати. Якщо їхати на Олімпіаду, то лише по перемогу. Час покаже. Знаю, що в збірній з'явилися сильні конкурентки. Якщо повернуся, то їх не боятимусь. Попрацюю ще ціле літо і прийму остаточне рішення.

— Чи матимете літню відпустку?
— Дуже хочеться поїхати наприкінці літа кудись до моря. Нам із чоловіком дуже комфортно в Алушті. Та я була у справжньому захваті від відпочинку в Туреччині. Нам подарували путівку. Як я шкодувала, що це був лише семиденний відпочинок! Ми мешкали в розкішному готелі на березі моря. Мені сподобалося, що на пляжі можна було не лише грати волейбол чи баскетбол, але й займатися гімнастикою у воді та східними танцями. Не оминала я й занять аеробікою. Ось такі активні вакації мені імпонують. Не люблю ліниво лежати на гарячому сонці.