Бронзова призерка Київського Міжнародного про найважчих суперниць

- Для вас це не перший Київський турнір, як оцінюєте цьогорічні змагання?
- Це дуже сильні змагання, приїжджає дуже багато титулованих спортсменів. Турнір такого високого кваліфікаційного рівня завжди викликає інтерес і в глядачів і в борців.
- Наскільки впевнено почувались цього року на килимі? Налаштовувались саме на Катерину Бурмістрову, чи готувались під різних суперниць?
- Було трішки страшно, але в принципі я задоволена своєю боротьбою, не враховуючи сутички з росіянкою за вихід до фіналу. Звичайно, налаштовувалась в першу чергу на Катерину Бурмістрову. Я знаю її боротьбу, вона знає мою, тому в нас так і вийшло, по три періоди, нуль-нуль і клінчі. Тому, що кожен боявся зробити якусь помилку.


- Для вас більш незручною є добре знайома суперниця, чи навпаки невідома? І з ким з титулованих, може зі Станкою Златевою, доводилось вже зустрічатись?
- Мені важче зустрічатись зі знайомою суперницею, котра мене вже знає. Але незалежно, від суперниці, потрібно прораховувати, з ким боротись на атаці, а з ким на захисті. Завжди в думках наперед прокручуєш тактику.


Зі Станкою Златевою доводилось зустрічатись тільки на зборах в Алушті. Найтитулованіша суперниця з якою я боролась, це Катерина Бурмістрова, вона серйозний суперник не лише на внутрішніх, але й на міжнародних змаганнях. Вона завжди була для мене певним бар’єром, який я не могла подолати. Це моя перша перемога в неї на офіційних змаганнях. Проте я не збираюсь розслаблятися, для мене це навпаки стало поштовхом, що потрібно ще більше працювати.


Зараз я почуваюсь дуже добре, але відчуваю, що можу ще краще, тому готуюсь і тренуюсь, аби до Чемпіонату України увійти у пік форми.


-    Свого часу ви їздили на Олімпійські Ігри, як вважаєте ця поїдка додала вам досвідченості7
-    Тоді участь в Олімпійських Іграх стала для мене великою несподіванкою. Я була ще дуже молода, у віці юніорів, якраз виграла тоді молодіжну Європу, і перемігши на Чемпіонаті України здобула можливість поїхати на Олімпіаду. Хоча ліцензію здобула не я, а Світлана Саєнко. Це великий досвід для мене, тому, що там були доросліші і досвідченіші спортсмени.


- Чи посилались конкуренція у вашій вазі в олімпійський рік? І чи не бракує спаринг партнерів вам вдома, у Львові?
- Олімпіада не вплинула на конкуренцію в цій вазі. В нашій вазі, і надалі дуже мало дівчат. Тому вдома мені доводиться спарингуватись з дівчатами, які виступають у нижчих вагових категоріях, 67-63 кг. З одного боку це розвиває спритність, але через це мені важче боротися у своїй вазі, оскільки там більшу роль грає міць, сила.


- З вами займається Андрій Пістун, який виховав цілу плеяду українських борчинь-чемпіонок. Який він тренер?
- Я працюю з Андрієм Пістуном вже шість років, це надзвичайна людина, надзвичайний тренер. Якби не він, не відомо чи я б й надалі займалась боротьбою. В мене був період, коли я хотіла покинути спорт, але він дав мені поштовх, друге дихання. Якби не він, на цих змаганнях я би була у якості глядача.

Олександра Васильчук

http://ukrwrestling.com/