Старший тренер ЦСДЮШ олімпійського резерву про дитячий спорт і турнір Бусловича
- Ви багато років займаєтеся організацією турніру пам'яті Євгена Бусловича. Розкажіть, як зародився турнір і коли він пройде в цьому році?
- Срібний призер Олімпіади в Сіднеї Євген Буслович тренувався в нашій школі, виріс там і досяг високих спортивних результатів. Закінчивши спортивну кар'єру, він шукав нові шляхи, планувалося взяти його тренером в республіканське училище, в школу спортивної майстерності, але через раптову смерть плани так і не здійснилися. Його смерть приголомшила весь спортивний світ, він пішов дуже швидко і несподівано. І ми взяли на себе зобов'язання щорічно проводити турнір в пам'ять про цього видатного спортсмена. Спочатку змагання проходили у спортивній школі Міністерства освіти, а потім в різних залах міста Києва. Цього року турнір відбудеться в грудні.
Кожен рік до нас на турнір приїжджає 150-200 спортсменів, також щороку розширюється географія турніру.
- Хто допомагає в організації?
- Звичайно без спонсорів турнір просто не відбувся б. Велику допомогу надає Міністерство освіти. Також підтримують Федерація вільної боротьби міста Києва, Асоціація спортивної боротьби України, друзі і товариші Євгена Бусловича, ті хлопці які разом з ним тренувалися.
- А син Євгена пішов по стопах батька?
- Так, він займається у чудових тренерів, серед хороших спортсменів у товаристві «Спартак».
- Ви, як старший тренер Центральної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву, звикли працювати з дітьми. Розкажіть, як зараз проходить набір в школи, секції?
- Для того, щоб залучити дітей у спортивні зали необхідна наочна агітація. Перш за все інформація по телебаченню, в пресі, інтернеті. Ми намагаємося дати інформацію по усіх напрямках, але не виключаємо старий добрий спосіб, екскурсії по школах, знайомства з вчителями фізкультури, тобто проводимо агітацію по школах.
У Києві від Міністерства освіти близько п'яти спортивних шкіл.
- А, як шукаєте тренерів, адже молоді зараз не особливо рвуться в професію...
- Пошук тренера дійсно складна процедура. Зазвичай ми приходимо до інституту фізкультури, також знайомимося з групами політехнічного університету, там є спортивна кафедра, ще кілька ВНЗ готують фахівців.
Також, коли спортсмен закінчує спортивну кар'єру, але у нього є іскорка, яку він ще не затребував в собі і хоче продовжувати, хоче навчати дітей, то ми направляємо його в ті ВНЗ, де він може отримати педагогічну освіту. Але таких спортсменів дуже мало.
Зазвичай в дитячі тренера йдуть ті спортсмени, які не змогли повністю реалізувати себе у великому спорті і хочуть донести свої знання, спортивну підготовку дітям. А видатним борцям, у яких є певна кваліфікація, великий арсенал технічних прийомів, цікаво передати свої знання спортсменам високого та середнього рівня.
Молодим тренерам сьогодні дуже складно працювати, тому, як зарплата маленька. І йому доводиться або брати додаткові години, або працювати за іншою спеціальністю, що б одержувати гідну зарплату, на яку можна прожити.
- У кожного тренера свій рецепт, як зацікавити дітей. На, що робите ставку ви?
- З дітьми потрібно спілкуватися, проводити ігрові тренування. Важливо водити їх на екскурсії на тренувальні бази, які є поблизу, показувати рівень вищої спортивної майстерності. В канікулярний період ми возимо дітей на олімпійську базу в Конча-Заспі, іноді водимо до інституту фізкультури, запрошуємо відомих борців в зал. Реальний приклад пробуджує в них азарт, прагнення до власних досягнень.
Олександра Васильчук