Президент клубу ЦСКА про завдання на наступний рік

 Клубна система в Україні не особливо розвинена, як виникла ідея створення клубу ЦСКА?
- З дня заснування клубу, нам дуже сильно допомагає наш близький друг Андрій Сілецький. Він президент московського клубу ЦСКА, за який я свого часу виступав. Власне завдяки йому цей клуб і існує. Якось ми сиділи на зборах в Алушті і він запропонував зробити клуб у Києві. І ось уже років десять, як він нас підтримує.

- За київський ЦСКА виступають найтитулованіші борці України, вони прийшли вже будучи реалізованими спортсменами чи на самому початку кар'єри?
- Практично весь основний склад української чоловічої збірної тренується у нас в клубі. Це і Андрій Стадник, і Василь Федоришин, Ібрагім Алдатов... Вони прийшли ще будучи молодими, без титулів. Вони показували ще тоді, хто на що здатний, ще на Чемпіонатах України, працювали над собою і досягли високих результатів. Нам є ким пишатися.

- Тренера у вас в залі теж не менш імениті, дійсно легендарні особистості...
- Дійсно, у нас дуже знамениті тренера, це супер-професіонали, які розуміються в боротьбі від і до. Георгій Бураков, Іван Кулєшов, Михайло Харачура... Ці імена знайомі всьому борцівському світу.

- Як вважаєте, наскільки результат залежить від тренера і наскільки від якостей самого спортсмена?
- Я б сказав, що 50 на 50. Для борця важливо самому себе правильно налаштувати. Не повинно бути ніяких сумнівів. Виходячи на сутичку не можна думати: «а раптом я це зроблю, а в мене не вийде...». Цього «раптом» не повинно існувати, потрібно повністю виключити невдачу. Коли я виходив на килим, то думав лише про перемогу. Адже я стільки працював, все життя тренувався, все віддавав боротьбі, чим мій противник може бути краще за мене? Чесно кажучи, я рідко програвав - тому що мені було дуже соромно, якщо суддя піднімав руку противнику. Тому якщо на початку сутички я починав один бал програвати, то поки не відігравався, не починав вести в рахунку, то не заспокоювався. Перемога це найголовніше для спортсмена.

- А, як тренер, що ви радите борцям-початківцям?
- Те ж, що й мені мій тренер говорив. До спорту потрібно відноситись з усією душею, не обманювати самого себе. Я вважаю, що коли людина сачкує, то обманює він не тренерів, а самого себе. Адже його перемоги це його перемоги, ми тільки щиро радіємо за нього. Він працює заради власних досягнень, а не для когось. Я ніколи не обманював тренерів.

Таким, як Федоришин, Стадник не потрібно подібних речей говорити, вони золоті хлопці, дуже працьовиті, віддаються по повній. Ця плеяда борців знає свою справу. А молодим я кажу, що для того, щоб людина знайшла себе в житті потрібно вкладати щось, працювати не покладаючи рук. Тому, що просто так у житті нічого не дається. От кажуть, що спортсмени здорові люди, але я ще не бачив жодного здорового спортсмена, всі свої сили, своє здоров'я ці люди віддають спорту. Заради перемог потрібно чимось жертвувати.

- У кожного спортсмена є перемога, яка стала поворотною в житті. Коли до вас прийшла впевненість у власних силах?
- До мене впевненість прийшла з першою медаллю. Я тільки почав займатися і відразу виграв чемпіонат міста, зовсім маленький був, в 28 кг боровся. І після цього було таке відчуття, що йдеш по місту і всі на тебе дивляться, знають, що ти чемпіон... І після цього вже почав серйозно займатися.

- А зараз ви на килим виходите тільки в ролі наставника чи тренуєтеся для себе?
- Від боротьби відійти не так легко. Я закінчив професійну кар'єру, але просто для себе, приходжу, бігаю з хлопцями, в баскетбол граю, на килимі тренуюся. Адже займаюся цим вже років 25 і напевно повністю відійти ніколи не зможу. Я не відчуваю себе комфортно поза килимом.

- Яким був рік, що минає для клубу армії?
- Я буду брати загалом. Цей рік був складнішим, у зв'язку з майбутньою Олімпіадою. Одна ліцензія на Чемпіонаті Світу - я не вважаю, що це вдалий виступ. Тому головне завдання завоювати в наступному році путівки на Олімпіаду.

- Ібрагім Алдатов завоював ліцензію, але як вважаєте, чого йому не вистачило все ж таки до чемпіонського титулу?
- Там сили були рівні і я вважаю, у Алдатова були всі шанси виграти. Просто перед цим він провів три дуже складні сутички і втомився. Зараз такі правила, що дуже мало часу на відпочинок, спортсмен не встигає повністю відновиться, а його вже викликають на наступну сутичку.

- Давайте поговоримо про перспективи наших вільників на головних весняних турнірах.
- Усі наші основні хлопці боротимуться на ліцензійних турнірах. За великим рахунком шанси у нас непогані. Сто відсотків Федоришин, Стадник візьмуть ліцензії. У важкій вазі у нас з'явився хороший хлопецьОлександр Хоцянівський, йому потрібно трохи долікуватися і думаю він візьме путівку. Але є деякі ваги в яких п'ятдесят на п'ятдесят і з упевненістю говорити про ліцензію складно.

- Це категорії до 55 і до 74 кг. На рівні вашого клубу у вас є ким заповнити прогалину в цих вагах?
- Я вважаю, що потрібно самим виховувати спортсменів. Заміна в цих категоріях вже є, хороші хлопці, але зовсім молоді. У 55 кг є хороший хлопець, будемо сподіватися, що до весни встигне добре підготуватися.

Олександра Васильчук

http://ukrwrestling.com/